Тема: «Мій Кременчук – найкраще місто на Землі».

Мета:

• Ознайомити учнів з історією Кременчука; переглянути сторінки боротьби міста проти німецької навали під час Великої Вітчизняної війни.
• Формувати патріотичні почуття, гордість за старше покоління. Вшановувати пам'ять про тих, хто загинув у полум'ї війни.
• Виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, воїнів-визволителів Кременчука; до кременчужан, які працюють задля процвітання та добробуту міста; почуття любові до рідного краю, використовуючи поезії місцевих авторів; бажання робити усе можливе для процвітання міста, в якому живеш.

Обладнання:комп’ютер, проектор, відеоролик «Мій Кременчук – місто моє!».

Попередня робота: вивчити з дітьми вірші про Кременчук.

Хід заходу:

Класний керівник:Добрий день, дорогі учні та гості нашого свята!

Щорічно, 29 вересня, ми святкуємо день визволення міста Кременчук від фашистської окупації. Відтоді цю дату місто щорічно відзначає, як найголовніше своє свято – День міста.

Кременчук — місто в Полтавській області України, центр Кременчуцького району.

Населення міста — близько 226,4 тис. чол. (на 1 січня 2012). За цим показником займає 28 місце по Україні.

Кременчук — це великий індустріальний центр Полтавщини. На сьогодні у місті функціонує 86 потужних промислових підприємств.

Оскільки наше місто було засноване у 1571 році, то сьогодні ми відзначаємо 441-шу річницю нашого міста. Але давайте спочатку повернемося в той далекий 1571-й рік. (чарівний звук)

За найпоширенішою версією назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Словосполучення «кермен» (фортеця) «чик» (кордон, межа) дослівно з татарської перекладається і як «прикордонна фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року. Також тюркське походження має версія про походження назви міста від татарського «кер», або «кир», що означає пагорб.

Серед інших припущень — легенда про походження назви від імені міфічного першозасновника — козака (або рибалки) Кременя. Також існує легенда про те, що у старі часи, коли тут пропливали торгівельні човни, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: «Кремінь! Чув?» (згодом це словосполучення переросло у теперішню назву).

Учень 1:

Між крем'яних кряжів прозорі й давні

Дніпровські води котяться здаля,

А навкруги – степи, ліси і плавні,

Слов'янська щедра матінка-земля.

Учень 2:

Край, де в гаях – пташки й зелений шум.

Край хліба, меду, праці й гордих дум,

Царі степів тут вільно паслись лосі,

Трощили нетрі дикі кабани,

Весною трави стигли срібноросі

І спочивали гуси восени;

Від спеки лис ховався в лопухи

І по ногах свистіли ховрахи.

Так народилось місто Кременчук –

Миле дитя народу мужніх рук.

Учень 3:

Ішли роки, пливли десятиліття,

Із немовляти виріс богатир,

Що брав щита й меча для лихоліття,

В погожі ж дні дзвенів під стук сокир.

І падав ліс на березі Дніпра

Під кораблі Великого Петра.

Учень 4:

Робили тут махорку, мило, кахель та свічки.

Отут Суворов гоїв свіжі рани,

Тут на світанку в ранішні тумани

Летів Шевченко думою у вись.

Не раз засланцю Пушкіну Дніпро

Об валуни вигострював перо.

Учень 5:

Кипів Славута веслами у пісні,

Котилась долі слава вмілих рук,

В разок славетних міст на Україні

Внизався густо людний Кременчук.

Класний керівник:

9 липня 1941 року у результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову ферму залізничного моста через Дніпро у Кременчуці. 9 серпня 1941 року німецькі війська захопили Крюків. У Кременчуці розміщувалась 297 стрілецька дивізія, яка обороняла місто. Близько місяця місто зазнавало інтенсивного артилерійського обстрілу німецьких військ з правого, високого берега Дніпра. Німці форсували Дніпро південніше Кременчука, на що радянське командування аж ніяк не сподівалося. Місто обороняв лише один полк 297 стрілецької дивізії, який не міг протистояти чисельнішим силам ворога. 9 вересня 1941 року німецькі війська захопили місто. 1 вересня 1942 р. місто стало центром новоутвореного Кременчуцького ґебіту. На території Кременчука було створено мережу концтаборів, де за два роки окупації було розстріляно і замордовано понад 97 тисяч людей. На місці одного з колишніх таборів тепер споруджено меморіал «Вічно Живим». Близько 10 тисяч кременчужан вивезені на роботи до Німеччини.

Під час війни діяло 8 антинацистських груп, що об'єднували близько 400 чоловік.

29 вересня 1943 року, після триденних боїв, місто зайняли радянські війська. Житловий фонд міста було зруйновано на 95%, було знищено 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізницю, електростанцію, міст через Дніпро. Загальна сума збитків становила понад 1 млрд. крб.

До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан.

Шановні гості, учні. А чи потрібно сьогодні згадувати про війну? Я думаю, що так. До тих пір, поки людство спроможне буде сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!»Будемо гарно вчитися, щоб бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.

Учень 6:

...З тих пір минуло понад шість десятків літ.

Благословен труда краплистий піт!

Там, де Дніпро, упавши на турбіни

Між островами круто крутить крюк,

Напружив сили гордість України –

Індустріальний велет – Кременчук.

Учень 7:

Оселя праці, спорту, доброти,

Наук, мистецтв, крилатої мети.

Немов сім'я бджолина медоносна,

Кременчужани славляться в труді

За широчінь околу, в дальні сосни

Мікрорайони вийшли молоді.

Вагони наші гулко вдень і вніч

Вітрам Вітчизни котяться навстріч.

Могутні наші КрАЗи гатять греблі.

Тепер уже відомі наші меблі

І до смаку цукерки ласуну.

У всіх кінцях машини шляхові

Кладуть дороги й вулиці нові.

Учень 8:

Якіж у нас всі щиросердні люди!

Усі скарби душевної снаги!

Тож приїздіть у гості звідусюди

На кременчуцькі теплі береги!

Учень 9:

Цвіти ж у завтра

Щедрістю людською,

Будуй, співай, навчайся і твори,

Хай майорять у небі над тобою

Жовто-блакитні наші прапори.

Учень 10:

«Місто моє золотаве»

Я в тебе навік закохався,

В обіймах живу твоїх рук,

Місто моє золотаве,

Місто моє, Кременчук.

Хвиля дніпровська, як муза,

Мелодії містові шле,

Кременчук, я тобою горджуся,

Місто моє дороге.

Скільки разів ти вставало

Після вогню і боїв,

Дихало знову й буяло,

В серці жило моїм.

Стоїш над Дніпром величаво,

Тобі вклоняюся я!

Місто козацької слави –

Гордість, надія моя!

Класний керівник:

Тож у вересневий день врочистий

Відзначаєм свято міста

Кременчук ми всі вітаєм

І добробуту бажаєм.

Нашим гостям, і всім присутнім бажаємо здоров’я. щастя, душевного спокою, злагоди у великому домі. Який зветься Кременчук.

Демонструється відео «Мій Кременчук – місто моє!» (молодіжний гімн)